Кожен лікар у своїй практиці зустрічався з гіпертермічним синдромом, коли у дитини підвищена температура до 40С, шкіра «мармурова», кінцівки холодні, озноб, надмірна тахікардія, задуха, млявість або збудження.
Ефект від жарознижувальних засобів недостатній.
Це справжній гіпертермічний синдром, при якому необхідно приймати термінові заходи.

Гіпертермічний синдром – стан глибокого порушення терморегуляції у дітей з підвищенням температури тіла до 39 С і більше за рахунок збільшення теплопродукції і зменшення тепловіддачі.

Всім відомо, що підвищення температури тіла – це захисна функція організму, яка призводить до мобілізації захисних сил організму. Вона здатна посилювати імунну відповідь організму, стимулювати бактерицидну активність лейкоцитів, підвищувати продукцію інтерферону. Температура вище 38 С сприяє загибелі багатьох патогенних мікроорганізмів. Однак адаптивну роль лихоманка має тільки до певної межі.

Тому слід розрізняти клінічні варіанти гіпертермії.

1. «Червона» («рожева») лихоманка (супроводжується нормальним самопочуттям і рожевими шкірними покривами) – у більшості випадків не вимагає екстреності втручання.

2. «Біла» («бліда») лихоманка (відзначається порушення самопочуття і стану, озноб, блідість шкірних покривів) – якщо не проводити лікування може перейти в гіпертермічний синдром.

3. «Гіпертермічній синдром» – патологічний варіант лихоманки, при якому відмічається швидке і неадекватне підвищення температури тіла. Супроводжується порушенням мікроциркуляції, метаболічними розладами з прогресивно наростаючою дисфункцією внутрішніх органів (поліорганною недостатністю).

В залежності від клінічного варіанту гіпертермії проводиться і відповідне лікування.

Лікування гіпертермічного синдрому у дітей.

1. Лікування «рожевої» лихоманки.

– Дитину слід легко одягнути, давати якомога більше рідини.

– Дати жарознижуючий засіб. Препарат вибору- парацетамол.
Разова доза препарату 10-15 мг / кг., добова не більше 60 мг / кг.
Дітям з  благоприємним преморбідним фоном жарознижуючі засоби слід призначати при температурі вище 38,5-39С. Але якщо в анамнезі відзначалися судоми і є неврологічні захворювання, антипіретики доцільно застосовувати вже при 38С.

У дітей також можна застосовувати ібупрофен, який, крім жарознижуючого, дає знеболюючий і протизапальний ефект. Разова доза 5 -10 мг / кг. через кожні 6-8 год
(є рекомендації чередувати введення парацетамолу з ібупрофеном).

2. Лікування «блідої» лихоманки.

– Застосовуються жарознижуючі препарати в поєднанні з спазмолітичними препаратами – парацетамол – 10-15 мг / кг; ібупрофен – 5-10 мг / кг
з папаверином 0,5 мг / кг, або но-шпа 1 мг / кг.

– При неможливості перорального або ректального введення жарознижуючих препаратів першого ряду (парацетамол, ібупрофен) показано парентеральне призначення анальгіну (метамізолу) -50% розчин з розрахунку 0,1-0,2 мл.на рік життя, в поєднанні з папаверином 2% в дозі 0.5 мг / кг. Але в даний час від застосування анальгіну відмовляються, із за його ускладнень (може викликати значні порушення гемопоезу, аж до агранулоцитозу).

– Після відновлення мікроциркуляції (шкіра гаряча, гіперемована, кінцівки теплі) – фізичні методи охолодження. Розкрити дитину, розтерти шкіру водою (30-32С). Раніше використовували розтирання 40% спиртом, або оцтом наполовину розведеним водою, але в даний час це робити не рекомендують, тому що вони всмоктуються через шкіру і можуть викликати отруєння. Також застосовують обдування вентилятором, у важких випадках – пакети з льодом на область проекції великих судин.

3. Лікування гіпертермічного синдрому.

– Для зниження температури тіла слід проводити комбіноване лікування, використовуючи як фармакологічні, так і фізичні методи охолодження.

-Обов’язково оксигенотерапія, інфузійна терапія для корекції водно-електролітних порушень і КОС.

– При гіпертермії вище 40С необхідно будь-яким чином знизити температуру тіла, для цього дитину звільняють від одягу і застосовують фізичні методи охолодження.

– Застосовують парацетамол (тепер з’явилася довенна форма препарату «інфулган»)
15 мг / кг.
При його відсутності – анальгін 50% 0,1-0,2 мл. на рік життя.

– Якщо є порушення периферичного кровообігу, застосовують препарати судинорозширювального дії, такі, як папаверин, нікотинова кислота, новокаїн та інші.

– Підсилює дію жарознижуючих засобів застосування антигістамінних препаратів (димедрол, тавегіл, супрастин). Вони мають легку седативну та спазмолітичну дію.

– Також з седативною метою застосовують бензодіазепіни (седуксен, реланіум, діазепам, сибазон) в дозі 0.2-0.3 мг / кг.

– Ефективне застосування літичних сумішей, до складу яких входять дроперидол або аміназін у вигляді 2,5% розчину.
Літична суміш:
-1 Мл 2,5% розчину аміназину,
-1 Мл 2,5% розчину дипразина (піпольфену),
-8 Мл 0,25% розчину новокаїну.
Розчин дипразина (піпольфену) можна замінити 1 мл 2% розчину супрастину.
Літичну суміш вводять з розрахунку одноразової дози 0,1-0,2 мл / кг маси тіла дитини.
Її не можна застосовувати при глибокій комі і різкому пригніченні дихання.

– Боротьбу з ацидозом, гіпоксією, гіперкапнією, набряком мозку, токсикозом проводять за загальними правилами.

– При гіпертермічному синдромі температуру тіла контролюють кожних 30 хв.- 1 год.
Коли температура буде знижена до 37,5 градусів, заходи боротьби з гіпертермічним синдромом припиняють, так як в подальшому вона може знижуватися без додаткових втручань.

– Не потрібно обов’язково домагатися нормалізації температури, в більшості випадків досить знизити температуру тіла на 1-1,5 С, що супроводжується покращенням самопочуття дитини. Зниження температури не повинно бути швидким;

– Загальноприйнятим фактом є неприпустимість призначення дітям в якості жарознижуючих засобів наступних препаратів:

а) ацетилсаліцилової кислоти (небезпека розвитку синдрому Рея при ГРВІ)

б) метамізол (небезпека агранулоцитозу)

в) амідопірин (висока токсичність)

г) німесулід (гепатотоксичність)

– При лікуванні гіпертермічного синдрому слід утриматися від застосування вазопресорів, атропіну і препаратів кальцію.

З перерахованого випливає, що в даний час для боротьби з гіпертермією лікар у своєму виборі обмежений. Це парацетамол (у різних формах) і фізичні методи охолодження.
З обережністю можна застосовувати анальгін (поки він не заборонений і ще присутній в протоколах лікування, але скоро напевно буде заборонений остаточно).
Деякі лікарі виходять з положення і використовують комплексні препарати – спазмалгон, спазган (але в їх склад входить той же самий анальгін).
Є педіатри, які застосовують старий, забутий препарат – мефенамінова кислота (його можна застосовувати з 5-ти років), але в сучасній літературі його ніхто не рекомендує.