Герпетична інфекція спричиняється вірусами родини герпесвірусів, які об’єднані властивістю часто протягом життя персистувати в організмі людини і здатністю спричиняти різноманітні маніфестні форми захворювання в умовах виникнення імунодефіциту.

Відомо близько 80 представників цієї родини, 7 із яких виділено від людини. Це віруси простого герпесу I та II типу (ВПГ-1, ВПГ- 2), вірус вітряної віспи, оперізувального герпесу (ВОГ), вірус Епштейна-Барра(ВЕБ), цитомегаловірус (ЦМВ), вірус герпесу -6 типу (В-6), вірус герпесу -7 типу (В-7).

Представники герпесвірусів на основі біологічних властивостей згруповано в 3 підрозділи α, σ, γ.

До α-герпесвірусів належать ВПГ-1, ВПГ- 2, вірус оперізувального герпесу, які характеризуються коротким репродуктивним циклом, швидким поширенням по клітинній культурі, ефективним руйнуванням уражених клітин, здатністю існувати в латентній формі, переважно у нервових гангліях.

До підродини σ-вірусів належить ЦМВ. Представники цієї підродини мають довгий репродуктивний цикл, повільно поширюються в культурі клітин зі збільшенням уражених клітин (цитомегалія), здатні зберігатися в латентній формі, в епітелії слинних залоз, нирок, інших тканинах.

γ.-герпевірус – це вірус Епштейна-Барра, розмноження якого відбувається тільки у В-лімфоцитах і припускають, що протягом усього життя персистує в організмі людини.

Література: Інфекційні хвороби у дітей, А.М. Михайлова, Л.О. Трішкова, Київ 2000 рік.