Апендицит гострий у дітейАпендицит гострий – запалення червоподібного відростка, обумовлене наявністю в кишечнику бактеріальної флори, гельмінтів, щільних компонентів (дрібні калові камені). Розвивається частіше у дітей у віці 5-10 років і підлітків.

Клінічна картина.

У дітей шкільного віку захворювання починається поступово. Перша ознака – постійна (ниюча) біль, спочатку в епігастральній ділянці, потім охоплює весь живіт і через кілька годин визначається в правій здухвинній ділянці.

Блювота на початку хвороби буває одноразова, при наростанні інтоксикації стає багаторазовою. Відмова від їжі. Можлива затримка стільця. Температура тіла – нормальна або субфебрильна. Нерідко відзначається розбіжність між прискореним пульсом і субфебрильною температурою тіла.

Дитина приймає вимушене положення на правому боці, з підтягнутими до живота зігнутими ногами. Виявляються позитивні симптоми Ровзінга, Ситковского, Щоткіна-Блюмберга.

  • Симптом Ровзінга – болючість в правій  здухвинній ділянці при повштохоподібних пальпаторних рухах в лівій здухвинній ділянці;
  • Симптом Ситковського – при повертанні хворого на лівий бік виникає болючість в правій здухвинній ділянці;
  • Щоткіна-Блюмберга – при пальпації передньої черевної стінки при швидкому відсмикуванні пальців рук лікаря у хворого виникає різка болючість.

У дітей раннього віку картина гострого апендициту розвивається бурхливо. З’являються загальне занепокоєння, багаторазова блювота, частий рідкий стілець з домішкою слизу, прожилками крові. Сечовипускання стає частим. Температура тіла підвищується до 38-40 °С.

Локалізацію болю встановити важко, хоча в кінці першої доби захворювання можна визначити локальне напруження м’язів передньої черевної стінки. Симптоми «гострого живота» при гострому апендициті у дітей молодшого віку часто бувають негативними, і до розвитку «катастрофи» в черевній порожнині часто ставлять діагноз гострої кишкової інфекції (ГКІ).

Гострий апендицит діагностують на підставі анамнезу хвороби, розбіжності частоти пульсу і температури тіла, локальної болючості, напруження м’язів, симптомів подразнення очеревини, болючості і інфільтрації правої стінки прямої кишки при ректальному дослідженні. Виявляють лейкоцитоз (15,0-16,0 • 109/л і більше).

При ехографії живота виявляють збільшений червоподібний відросток, периапендикулярний набряк, конгломерати кишкових петель.

При гангренозному апендициті біль в ділянці живота стихає, настає період уявного благополуччя – до виникнення симптомів гострого розлитого перитоніту. Зберігаються лише тахікардія і зовнішні ознаки інтоксикації і зневоднення організму.

Значні труднощі виникають при аномальному розташуванні червоподібного відростка. При його розташуванні в порожнині малого таза болючість локалізується в правій пахвинній ділянці, над лобком. Виражені дизуричні розлади. При ретроцекальному розташуванні відростка гострий біль іррадіює в поперек. Лівостороннє розташування відростка зустрічається рідко.

Гострий апендицит диференціюють з гострим неспецифічним мезаденітом, гострою пневмонією, ниркової колькою, копростазом, гострим холециститом, у грудних дітей і дітей молодшого віку – з кишковими інфекціями.

Труднощі в диференціальній діагностиці виникають також у дівчаток-підлітків при розриві або перекрутах кіст яєчника. Ехографія живота та інші дослідження дозволяють уточнити діагноз.

Лікування

Лікування – оперативне, і чим раніше його починають, тим сприятливіші його результати. Регідратаційна терапія перед оперативним втручанням полягає у внутрішньовенному введенні 5% розчину глюкози на фізіологічному розчині натрію хлориду з розрахунку 20 мл/кг маси тіла. Інфузійну терапію потрібно продовжувати в процесі операції і після неї, щоб заповнити втрату води і електролітів. При перфорації кишечника, ознаках перитоніту призначають антибіотики – ампіцилін, гентаміцин, кліндаміцин.

Консервативну терапію апендикулярного інфільтрату, дренаж абсцесу проводять під ультрасонографічним контролем, що дозволяє підготувати дитину до планової апендектомії. Передопераційне консервативне лікування гострого апендициту різко знижує частоту ускладнень.

Література: Невідкладні стани у дітей, Ю.В. Вельтищев, Москва 2013 рік