Антибіотикоасоційована діарея у дітей (ААД) проявляється появою рідких випорожнень протягом двох і більше днів на тлі антибіотикотерапії. Розвивається в 4-25% хворих, які отримують антибіотики.

За механізмом розвитку (ААД) розрізняють форми:

• Ідіопатична;

• Псевдомембранозний коліт.

За даними літератури, частіше за інших викликають ААД клиндамицин (20-30% випадків), цефіксим 15-20%, на другому місці – ампіцилін, макроліди і фторхінолони (2-5% випадків). Цефтріаксон, цефаперазон – 2-5%. Відзначена чітка залежність частоти розвитку ААД від способу прийому, дози, і тривалості курсу лікування.

Серед мікробів збудників ААД фігурують Staphylococus aureus, Clostridium perfringens, Esc herichia coli, Salmonella, Klebsiella oxytoca, гриби роду Candida.

Ризик розвитку ААД збільшується при:

• тривалості прийому антибіотика більше 7 днів;

• при прийомі препарату всередину.

АДД може розвинутись під час прийом антибіотика, а також через кілька тижнів після закінчення курсу антибіотика (необхідний час для зростання умовно патогенної мікрофлори, яка викликає ААД).

Лікування одним антибіотиком викликає дисбиоз товстої кишки у 12% хворих, двома – у 34%, трьома – у 50% пролікованих.

Причиною ААД може стати прийом будь-якого антибіотика широкого спектру дії.

Ідіопатична ААД.

Ідіопатична форма може розвиватися внаслідок таких причин:

• Гіперкинетична діарея, розвивається при застосуванні клавулонової кислоти і макролідів. Клавулонова кислота може привести до посилення перистальтики, а макроліди подразнюють мотілінові рецептори.

• Токсична діарея. Може виникнути при застосуванні тетрацикліну, який має прямий токсичний вплив на слизову оболонку кишечника;

• Секреторна діарея. Виникає внаслідок підвищеного виділення води і хлоридів (посилюється секреція в товстому кишечнику);

• Дисбіотичні процеси. Причина – зміна якісного та кількісного складу мікрофлори кишечника.

Псевдомембранозний коліт.

Найбільш важка форма АДД – псевдомембранозний коліт, який викликається анаеробною грампозитивною спороутворючою бактерією Cl. Difficile.

При застосуванні антибіотиків відбувається пригнічення нормальної мікрофлори кишечника і спостерігається колонізація токсигенними клостридиями. Cl. Difficile. Токсини клостридії пошкоджують епітеліальні клітини кишечника, і сприяють розвитку безпосередньо діареї. Псевдомембранозний коліт розвивається у хворих, які є носієм Cl. Difficile. Найчастіше визначається у госпітальних хворих.

 Локалізація запального процесу псевдомембранозного коліту в товстому кишечнику, але в процес може залучатися і тонка кишка. Формуються псевдомембрани, які складаються з ниток фібрину і слизу.

Псевдомембрани розвиваються внаслідок загибелі епітеліальних клітин і лейкоцитів, які міцно згуртовуються зі слизовою оболонкою кишечника.

Захворювання починається з метеоризму, болю в животі. Виникає водяниста діарея від 5 раз на добу при легкому ступені і до 30 разів при тяжкому ступені. Розвивається  інтоксикація, підвищується Т-тіла до 38˚С (у важких випадках до 39-40˚С). При вираженій діареї і значній втраті білка з калом розвивається гіпоальбумінемія і набряки. Іноді відзначаються поліартрити з залученням великих суглобів. Крім зневоднення можливі ускладнення: перитоніт, сепсис, кишкова кровотеча. Рідко буває блискавична форма псевдомембранозного коліту, яка нагадує холеру і при відсутності лікування летальність становить до 30%.

Лікування ААД

• Відміняють антибіотик, який став причиною ААД;

• Призначається дієта з обмеженням вуглеводів;

• Заходи з відновлення водно-електролітного балансу;

• Призначаються пробіотики (лакто, біфідобактерії, ентерококи);

• Ентеросорбенти;

• При псевдомембранозному коліті для ерадикації Cl. Difficile призначають ванкоміцин або метронідазол.

Михайло Любко